Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Как я купила шишки марихуаны и веселилась в школе
Ё, здарова, кацапы! Сёдня я вам расскажу, как я себе легковажно закладки прикупила и потом шмальнула в школе. Щас будет дикая история, так что держись, ман, и готовься к зеленой наркоте!
Стало это всё, когда я однажды с Максимом, нашим штрихом, нарешал работу по батарейке. У него в кармане засветилась маленькая пачка с этими шишками. Ну, я такой, подбегаю и говорю: «Братишка, что у тебя там? Не кет ли это?» А Максим с важным видом отвечает: «Ага, это марик, самый настоящий! Вчера доктор позвонил, сказал, что это LSD 25. А ты пробовать хочешь?»
Я открылась новым ощущениям, так что конечно согласилась! Ведь каждый хочет поразвлечься, особенно в скучной школе. Ну, и дальше весь урок был одно ловелуфф, братишки! Мы чесались, глаза горели как у зомби, и головы нам кружило, словно мы на карусели. Просто сказка, я вам говорю!
Ксюша-то, наша шмара, заметила, что с нами нечто не так. Она у меня одноклассница, и иногда мы вместе отдыхаем. Так вот, она подошла ко мне и говорит: «Тааак, куда вы отбились, что у вас глаза такие веселые?»
Я на это смеюсь и говорю: «Ксюш, смотри, у нас тут LSD 25! Нам просто забавно стало, а тебе не интересно?» Она, конечно, отказалась, сказала, что не хочет ничего совсем. Но я не переставала на нее давить, говорила, что она трусиха и пропускает все веселье. В общем, надо сказать, она нам не поверила и отвернулась.
Мы продолжали веселиться, но потом пришел наш кетоминчик, который учитель физкультуры. Он почуял запах и закричал: «Что тут происходит? Кто тут зеленую наркоту рассекает?» Мы испугались, конечно, и даже попытались что-то отмахнуться, но все без пользы. Нас пришлось оттяпать с урока, и Максиму запретили посещать физкультуру на месяц. Но, честно говоря, это нам было все равно!
После этого случая мы больше не решились так экспериментировать. Оказалось, что шишки марихуаны – это не такая безобидная забава, как мы думали. Все это только высветило, сколько штрихов у нас внутри, и откровенно говоря, это не очень круто.
Так что, дорогие мои, не советую вам пытаться повторить наши приключения. Учите уроки, развивайтесь, ищите другие интересы! Делайте шмаль только в голове, засыпая знаниями, а не сомнительными шишками.
